«Дія»: як Україна в’язне в цифровій пастці з QR-кодом та уколом
Колись ми вийшли на Майдан за свободу.
За честь.
За країну.
Сьогодні ми встановлюємо «Дію» — заради зручності.
Щоб не носити паспорт.
Щоб швидше отримати довідку.
Щоб не стояти в черзі.
Але що, як ця «зручність» — не кінець, а початок?
Що, як «Дія» — це не просто додаток, а шлюз?
Шлюз у світ, де твій доступ до суспільства залежатиме не від грошей, не від зв’язків, а від твого цифрового статусу?
Де твій відмова від вакцинації стане не особистим вибором, а цифровим мітником?
Де твій син з першого класу потрапить у базу, яка буде слідкувати за ним 75 років?
Де ти, якщо не будеш «в системі», просто перестанеш існувати — офіційно?
Це не фантастика.
Це — проект, який реалізується прямо зараз.
І назва йому — цифровий підкорюючий порядок під маркою прогресу.
«Дія» — не додаток. Це цифровий контракт з дияволом
Погляньте на свій телефон.
«Дія» там є?
А тепер подивіться навколо.
Хто з ваших знайомих не має?
Хто відмовляється?
Хто каже: «Я не хочу, щоб держава мала все моє»?
Їх уже майже немає.
Бо «Дія» — це не просто додаток.
Це нова реальність.
Там — твій паспорт.
Там — водійські права.
Там — медична довідка.
Там — історія хвороби.
Там — прививки.
Там — можливо, скоро — і відмова від прививки.
А тепер уважно:
Проект закону №13367 — це не просто «оновлення законодавства».
Це — фундамент.
Фундамент системи, де відмова від вакцинації обов’язково фіксується в електронній системі охорони здоров’я.
І ця система — інтегрована з «Дією».
Це означає:
Твій відмова — не особиста справа.
Це подія в базі даних.
Це цифровий штамп — «відмовник».
І що далі?
Далі — Проект 9398.
Цей документ пропонує виключити статтю 130 ККУ — ту, що стосується зараження ВІЛ.
Чому?
За поясненням — тому що «не виявлено — не передається».
Те, що людина з ВІЛ, яка приймає терапію, не передає вірус — це науковий факт.
Тож криміналізація зараження ВІЛ — застаріла норма.
Але!
На місці цієї статті — розширення статті 121 — «Умисне тяжке тілесне ушкодження».
І тепер туди додається:
«…або зараження особливо небезпечною інфекційною хворобою або інфікування збудником особливо небезпечної інфекційної хвороби».
Тобто, якщо ти, навіть не знаючи про свій статус, передав інфекцію — тебе можуть притягнути за «тяжке тілесне ушкодження».
І це — не теорія.
Це — норма, яка вже прописана.
І вона не обмежується ВІЛ.
Це — будь-яка інфекція, яку держава визначить як «особливо небезпечну».
А хто визначатиме?
Система.
«Дія».
ІІ.
База, в якій вже стоїть твій відмова від вакцинації.
Школа — перша лунка в пастці
Ти думаєш, що твій син у безпеці?
Що школа — це місце знань, а не цифрового слідкування?
Проект 13465 говорить інше.
Він вводить офіційне використання додатку «Мрія» в освітньому процесі.
І це не просто «оцінки онлайн».
Це — вбудовування дитини в систему «Дія» з першого класу.
Згідно з поясненням до законопроекту, дані в «Мрії» можуть збиратися, зберігатися, використовуватися та поширюватися — згідно з законом.
І, що важливо, вони зберігаються 75 років.
Це означає:
Твій син, коли йому 7 років, потрапляє в цифрову базу.
Його успішність, поведінка, присутність, можливо — і прививки — фіксуються.
І ці дані не зникнуть.
Вони будуть слідувати за ним у виш, на роботу, при мобілізації, при виїзді за кордон.
А тепер пригадайте:
Європейський Союз обговорює введення «цифрового повноліття».
Це означає, що діти до 16 років не зможуть користуватися соцмережами без згоди батьків.
І ця згода — теж в цифровій формі.
І якщо твій цифровий профіль в «Дії» буде вважатися «ненадійним» — твоя згода може бути відхилена.
То це ще й про твій контроль над дитиною.
Це про те, що держава вирішуватиме, хто ти — батько чи ні.
«Дія» — це не український проект. Це європейський
Ти думаєш, що «Дія» — це український інноваційний прорив?
Ні.
Це — вузол у європейській мережі цифрової ідентифікації.
Україна офіційно приєдналася до розробки європейського цифрового кошелька — EUDI Wallet.
І «Дія» — це шлюз у цю систему.
Це означає, що:
Твої документи з «Дії» стануть сумісними з європейськими.
Твій прививочний статус — буде доступний у ЄС.
І якщо там вирішать, що відмова від вакцинації — це ризик, тебе не пустять — ні в лікарню, ні в поїзд, ні в кінотеатр.
І це вже не фантазія.
Європейська комісія вже затвердила програму «Цифрова Європа 2025–2027», де EUDI Wallet — центральний елемент.
А Україна — не просто спостерігач, а учасник.
Ти встановлюєш «Дію» — ти не просто отримуєш зручність.
Ти добровільно підключаєшся до європейської системи контролю.
ІІ, мобілізація, і ти — просто даний у базі
А тепер — про мобілізацію.
Про те, що тебе можуть викликати в будь-який момент.
Кабмін вже спростив порядок оголошення у розшук ухилянників.
Тепер:
Повістки можуть надсилатися поштою.
Дані про мобілізованих передаються в цифровому вигляді з QR-кодом.
І ця інформація вноситься в реєстр «Оберег» — автоматично.
І це — не просто «цифровізація».
Це — оптимізація військового примусу.
Ти — не громадянин.
Ти — рядок у базі, яку можна знайти, викликати, відправити.
І якщо ти відмовишся — тебе занесуть в розшук.
І це буде в «Дії».
І це буде в ЄС.
І це буде твоїм цифровим прокляттям.
Закони, які виглядають ніби про інше
А тепер — про Проект 4142.
Він, на перший погляд, ніби про шум.
Про заборону феєрверків уночі.
Але якщо глибше — це зміни в десятках законів, де виключається формулювання «санітарне та епідемічне благополуччя населення».
Чому?
Тому що це поняття замінюється на нове.
Тому що стара система виходить з ладу, а на її місце стає нова — цифрова, з ІІ, з «Дією».
Це не закон про шум.
Це — підготовка полів для нової системи.
Висновок: це не цифровізація. Це цифрове рабство
Брати і сестри,
ми стоїмо на межі.
Не між війною і міром.
А між свободою і цифровим підкоренням.
«Дія» — це не додаток.
Це — система, яка робить тебе видимим для держави, але приховує державу від тебе.
Це — система, де твій вибір — не твій вибір, а подія в базі.
Це — система, де твоя дитина — не дитина, а профіль.
Це — система, де ти — не громадянин, а даний у реєстрі.
І найстрашніше — ми всі це приймаємо.
Ми встановлюємо «Дію».
Ми радіємо, що можна швидше отримати довідку.
Ми кажемо: «Це ж зручно!»
Але ми не бачимо, що за цією зручністю — пастка.
Це — не прогрес.
Це — заміна свободи на контроль.
Це — не євроінтеграція, а цифрове колонізування.
І коли ми всі будемо в «Дії», коли всі дані будуть зібрані, коли ІІ буде приймати рішення —
тоді ми зрозуміємо:
Ми не створили цифрову країну.
Ми створили цифрову тюрму.
І ключ від неї — у рукаві тієї ж держави, якій ми довірили свій телефон.
Тож запитайте себе:
Чи варта зручність втрати свободи?
Чи варто встановлювати додаток, який робить тебе цифровим рабом?
Чи варто дозволяти, щоб твій син потрапив у базу, з якої не вийти?
Тому що коли ви вже в системі — вийти буде пізно.
А тоді вже ніякий Гена, ніякий Квен, ніяка опозиція не допоможе.
Тоді вже буде тільки «Дія».
І нічого більше.